Ми всі вівці Божі...

Завжди собі казав та й мені казали, що я ніколи не зможу усвідомити всю суть смерті, доки не втрачу когось з близьких. Першої не стало моєї бабусі, яка померла позавчора. Для мене це дуже гірка втрата. Тепер вона тільки в спогадах і думках. Всі ці останні дні навівали колосальний смуток: поїздки в морг, оформлення довідок і та вся бюрократія... Коли я виїжджав з дому, щоб їхати оглянути тіло, мені одразу захотілося повернутися назад. Я не боявся, мені просто було моторошно і страшенно некомфортно. І так вже два дні. Коли ти дивишся на її тіло, то здається що вона спить, хоча раніше, коли вона спала, здавалося, що вона мертва. Такою вона і залишиться в моїй пам'яті: старенькою, доброю, наївною та турботливою. Ніколи не знаєш, що буде завтра і хто буде наступний.

Зараз те ж, що і я відчувають тисячі українців, бо вже п'ятеро патріотів відійшли у вічність та упокоїлися в Бозі. Моя бабуся відійшла до Бога спокійно, а вони - героїчно. Їхні муки - це наші сльози і наше майбутнє. Їхня жертва - це наш стимул до боротьби. Це теж чиїсь діти і десь за ними голоситимуть, що їх Бог прибрав не від старості, а від кулі та сили. 

Через муки прийде очищення. Через сльози прийде радість. Через горе прийде розуміння.

Це - війна, в якій немає прощення тим, хто судити береться хто вартий жити, а хто ні. Помста - це не вихід, але відсіч - це засіб до перемоги. В ці хвилини я духовно єднаюся зі всіма українцями в світі в спільній та щирій молитві за жертвами Майдану. 

Пам'ятаймо про їхній подвиг, що має стати тим смолоскипом, що розпалить багаття всенародного гніву. Цінуймо цю жертву і не розчаруймо їхні надії, щоб все це не було на марно.

Не плачмо за ними довго, бо побачимось ми з ними на Страшному суді, де кожен з нас буде мати те, що заслуговує. І не біймося смерті, бо вона не боїться нас. Сприймаймо це як належне, як діло та вчинок Божий та робімо висновки!

Вічна пам'ять і слава героям! Слава Україні!  

Коментарі

comments powered by HyperComments