Вчора близько 12 ночі на Любінській відімкнули світло. І я задумався, що в той час (а в мене фантазія широка), на станцію "Персенківка" (до прикладу) міг би під'їхати один ешелон з торговими вагонами, який міг би там зупинитися. Відкриваються двері і звідти висаджуються диверсанти з повною викладкою, які, наприклад, прибули з Донецька, Горлівки, Слов'янська чи ще інших гарячих точок. Відімкнувши електрику і взявши під контроль ключові електростанції Львова, на ранок ми вже можемо опинитися з іншої владою і під цілковитим контролем терористів.
Продовжуючи сюжет. Вони висаджуються біля Стрийського мосту і йдуть маршем до центру міста, розстрілюючи все і всіх на своєму шляху. Виникає питання: "А хто приїхав би "гасити" цю ситуацію?". Коли у Львові була "ніч гніву", то вся міліція поховалася, а частину Внутрішніх військ протестувальники спалили. Тому частина на Стрийській на допомогу не прийде через те хоча б, що в них новий набір і бійці ше навіть не навчені. 80-й високомобільний десантний полк, який знаходиться на шляху терористів теж не прийшов би на допомогу, бо вони в повному складі виїхали для участі в АТО на Схід України. Єдині, хто спробував би організувати відсіч (в чому я сумніваюся, оскільки реагувати треба дуже швидко - 7-10 хв. по тривозі), це Академія сухопутніх військ і частина пожежників, які постійно чергують. Але будьмо відверті, що проти 200-500 (ба навіть 700) добре вишколених чеченських, російських і кримських бойовиків з новітнім озброєнням купка курсантів і офіцерів не зробила б нічого навіть з застосуванням бойової техніки, бо самі ще хлопці необстріляні.
І ось так по вул. Руставелі вниз вони виходять на вул. Франка і по ній приходять до центру, де вони беруть під контроль міську раду, обласну адміністрацію, пошту, а потім і основні об'єкти інфраструктури.
Ви скажете: "Та ми тут зберемся і всіх порвем!". Але вони візьмуть під контроль всі збройні склади, введуть комендантську годину і будуть відстрілювати всіх підозрілих. А комендантська година не передбачає збори чи скупчення великої кількості людей.
Я вже не кажу про шлях добирання автомобілем чи авіацією - будь-який шлях в нас незахищений. Тому ми тільки можемо молити Бога, щоб в нас все було спокійно, або формувати (що вже треба було бозна коли зробити) загони територіальної оборони, де мала би бути налагоджена посилена охорона військових та ключових цивільних об'єктів, а поки що ми ледве нашкрібаємо на допомогу нашій армії на Сході, бо їм немає у що вдягнутися.
Ми над цим не задумуємося, але це може статися, як вдень, так і вночі. Це не означає, що я параноїк, але краще "перебдіти, ніж недобдіти".
