Ех, ця вічна українська звичка звалювати на когось всі власні провини. Я нещодавно їхав електричкою Львів-Сянки, то там дідусь стверджував, що він вже 30 років не п'є і не курить, був дуже охайно вдягнутим і в капелюсі. Я вже зрадів, що ще не "відсохла" інтелігенція. Біля нього їхали позитивні музиканти з весілля в Самборі і, хоч нас було небагато у вагоні, пропонували шинку, ковбасу і випити. Проте, чим далі я їхав, тим більше я чув дивні мені речі. Цей дідусь почав розповідати про те, що зараз читає "Mein Kampf" Гітлера і вважає його працю найправдивішою з погляду теперішньої складної політичної та економічної ситуації ібо все мутять жиди. І всі ствердно з цим погодилися, а я, посміхаючись, відвернувся до вікна, заглиблюючись в себе. Ми постійно шукаємо когось крайнього. Добре, що тепер москалів звинувачувати в постійному підсиранні ми можемо не безпідставно.
Новий лідер вселяє надію - те, чим ми завжди жили і чим нас годували. Але життя нас годувало не лише обіцянками, але й гіркими і важкими уроками. І це були не просто уроки в школі по 40 хвилин, а це були реальні вави та збиті коліна, яких ми набували йдучи невпевнено своїм шляхом і слухаючи всіляких пройдисвітів. Найгірше, це втратити почуття довіри, ми не можемо постійно жити в атмосфері постійної підозри. Однак, наша наївність та довірливість довела нашу країну "до ручки". І тому особисто я не знаю, чого нам чекати від нашого Президента. По-перше, його повноваження будуть вже не такі, як були. По-друге, кожна людина непередбачувана (маємо досвід президентства Ющенка - би він був здоровий), тому повної довіри до нього немає і бути не може.
Порошенко має шанс стати Квасневським для України, який відкриє нам Європу, або може приєднатися на краю довгої лави до всіх попередніх невдах, які зараз тільки засідають і роблять розумний вираз обличчя, ніби знаючи, що потрібно робити.
Зараз настав період сильних рішень, сильних протистоянь і рішучої позиції, амбітної позиції до неможливості, бо тільки так, ми зможемо відстояти своє. За 23 роки наша влада накрала стільки, що тільки зараз, коли все розкрадено і сотні лежать вбитими, почали думати про народ. А тепер задумаймося про наш ментальний склад - наскільки ми різношерстні: половина - найбільші кати і зрадники свого народу (Схід, Крим, щоправда не повністю), половина - адекватні люди. Однак навіть серед того зерна, ми бачимо полову, на яку закриваємо очі, а не відсіюємо.
Я тішуся, що до влади зараз прийде людина, яка буде мати неабиякий світовий імідж і сформує вигідну для України позицію на світовому просторі (якщо це буде в його планах, звісно). Він володіє англійською, він ВЖЕ знайомий з рядом світових лідерів (це був дуже вдали хід його передвиборчої кампанії), він впевнено буде почувати себе в сідлі, яке ніби під нього зроблене. Але це сідло може бути незручним, бо спина в народу іноді болить і треба припиняти такі "покатульки".
Я особисто немаю вже довіри ні до кого, бо ми маємо вже з чим порівнювати. Ми маємо просто робити свою роботу, будувати свій шлях для своїх ніг. Єдине, що ми маємо запам'ятати - це те, що ми маємо не забувати - це кров, що змастила шестерні нашого механізму, який запустився. І нехай всі урядовці пам'ятають і бояться свого народу, що, як підносить, так і опускає. Що булава, яку він підніме на трибуні Верховної Ради може змінитися на тюремне кайло.
Але все ж, нам багато чого бракує. І немає чого дивитися не інших - видно до нас доходить повільніше і нам треба 100 разів пояснити і попектися, перш ніж ми самі осмислимо те, що там всі торохкотять. Ми не шукаємо легких шляхів, бо так вже в нас написано на роду - тільки силою духа і хитрістю можемо вижити в цьому світі, де баланс добра і зла коливається, як хвилі нашого Чорного Моря.
Тому, Петре Олексійовичу, бажаємо вам, щоб ви загнулися від праці на благо України, бо березовий хрест, що ми його несемо на плечах падає на ваші плечі теж. І не вздумайте хитрувати, бо полетите в натовп і закінчите, як Мусоліні. Ще один має так само приїхати і добровільно здатися, якщо він мужик.
Україна чекає копняка вперед і просить словами Подерев'янського: "від...ться від нас".
