Те, що зараз робиться на Майдані дивує своєю неорганізованістю та невизначеністю. Всі кажуть, що потрібно їхати на Майдан, але не всі знають, що там будуть робити. Не сперичаюся, зайняти місце на барикадах може кожен, але крім просто стояння і чекання атаки до того має бути активна підготовка. Не знаю, як використовують цей час затишшя організатори протистояння, але вартувало б на мою думку використати цей час, щоб налагодити нормальну та організовану роботу та внутрішню структуру.
Вчора ми мали 22 січня - День соборності. Ми всі святкуємо його і багато хто радіє з цього приводу, але мало хто пам'ятає про те, що було далі. Ми повторюємо помилки 1919-1920 років, коли Директорія УНР не надавала належної підтримки та уваги створенню української армії, бо сподівалася, що світова громадськість не дасть новостворену державу в образу. Скоропадський побачив, що без армії нічого не буде, тому без військової підтримки Німеччини, нормальних збройних сил не можна було налагодити. Щоправда, він не розрахував належним чином можливості українського селянства щодо постачання продовольства великому контингенту німецьких військ. Але зараз ми йдемо шляхом саме Директорїї, а саме політичним, а отже на даний час хибним. Оскільки, ми маємо збройне протистояння, то і відповідь має бути аналогічною.
Дивує відсутність внутрішньої структури та ефективного управління радикальними протестуючими на Майдані. Навіть, якщо воно і є, то воно направду не ефективне. Маючи справу з організованим противником, керівництво радикальних угруповань не має добре налагоджену ефективну службу постачання, командний склад (від найнижчих до найвищих ланок), не ведуться політбесіди з протестуючими, бо в кожного своя ідея і своє розуміння, а в організованій боротьбі, люди мають думати однаково.
Я вже писав в своїх попередніх постах і від тієї думки не відмовляюся, що керівництво спротиву мають організовувати колишні військові, якщо не повністю в керівництві, то хоча б мали бути долучені як консультанти. Мінімум 2 генерали армії, 1 адмірал та 1 генерал-полковник були звільнені зі своїх посад Януковичем, тому вони цілком могли б долучитися до цього загального поруху. З практики переворотів ми бачимо, що найбільш організовано виходило саме у військових хунт та інших угруповань, оскільки ця сила дуже організована і структуризована, що значно спрощує управління та комунікацію.
З погляду історії, то УПА починалася з УВО в 1920 році, актив якої складали офіцери УГА / УСС, які планували (і досить успішно) збройну боротьбу. До організованого збройного повстання в Україні дійшло лише в 1940 році, тобто організаційно, теоретично і структурно, УПА формувалася 20 років. Зараз констатуємо, що все потрібно робити вже, негайно та поспіхом, бо часу немає. Якщо Майдан впаде (не приведи Господи!), то почнеться зачистка Майдану, введеться комендантська година, арешти і повторяться події 1989 року в Польщі.
Повертаючись до контексту статті, ви би спитали, що б робив я?! Мені спало на думку розвивати службу постачання в контексті забезпечення речами та "горючими матеріалами". Оскільки, протестуючі мають справу з газовими гранатами, потребують протигазів та засобів індивідуального захисту. Тим не менш, в Києві є склади цивільної оборони, на яких є всі необхідні медичні матеріали та засоби ІЗ. Тим більше, вони погано охороняються, тому це можна було би втілити. Крім того, склади ЦО є і в навчальних закладах. Щодо налагодження виготовлення інших речей, потрібних для ведення бойових дій, то їх цілком можна виготовляти в домашніх умовах, але це потрібно здійснювати централізовано. Всього не можу писати, бо самі розумієте теперішній час, хоча кому потрібно, той зрозумів:-)
Інше питання, чи потрібне це все організаторам і керівництву спротиву. Через різні суб'єктивні та об'є ктивні причини, я не можу зараз бути на Майдані, але коли ми чітко будемо усвідомлювати в якому часі ми живемо, якщо нас обмежать в наших правах і свободах, то ми почнемо братися за голову. Не треба чекати, коли Майдан розженуть і тоді злазити з печі, треба той час, який зараз є треба по максимуму і з користю використати, щоб дати їм останній бій. Створивши вогняний заслон на Майдані, "Беркуту" не буде де подітися, але це потребує порядку, адекватності, свідомості та організованості.
Ми переможемо, але якщо захочемо!
