Постать Дмитра Яроша викликає сумніви в багатьох і в мене зокрема. Якийсь чувак, який зібрав, кажуть, праворадикальні організації, крутився перед камерами у військовому светрі і нагадував Аслана Масхадова чи Шаміля Басаєва, хоч і близько з ними не стояв. На мою думку, Ярош - це дуже гарно спланований чийсь бізнес-проект.
Головне, правильно і грамотно вирахувати ту нішу, яку можна заповнити. Народ хотів радикальний змін: ледве не кожен другий говорив про те, що треба "підігнати" танк до Верховної Ради і влупити кумулятивним снарядом по вікнах. Ба навіть я про таке думав. І цілком були реальні шанси втілити зміну влади саме збройним шляхом, але все пішло інакше, що і тішить.
Але Ярош лишився своєрідним вождем, але невідомо чого і кого. Де результати хоч якоїсь діяльності "Правого Сектора"? Чому нам невідомо про сотні постраждалих чи поранених в бойових діях? Чому нам відомі тільки Михайло Жизневський, який був в УНА-УНСО і загинув на Майдані, а також Сашко Білий, який прожив яскраве та суперечливе життя? Може ця інформація засекречена? Якщо так, то чому? ким? навіщо? Про переміщення наших військ ми знаємо все, а про героїв "Правого Сектора" нічого. А може їх немає? Тоді виправте мене.
Взагалі, цей ніби суворий і водночас усміхнений погляд Яроша з екрану ніколи в мене не викликав довіри, бо я звик довіряти справам, які ця людина зробила. Поки що були тільки обіцянки: захистити Майдан (планувалися грандіозні партизанські операції з обіцянками "щоб під ногами ворогів земля горіла - див. "Підпустимо їх ближче"), але гинула Самооборона Майдану; вигнати ворогів зі Сходу. Але натомість, ми бачимо сформований з патріотів України батальйон "Донбас", чиї хлопці зараз гинуть за Україну без всілякого визнання з боку влади, ми бачимо зараз необстріляну Національну гвардію, що така ж гола і боса, як і Збройні Сили.
А де ж хвалені дивізії "Правого Сектору"? Чому російське телебачення впусту говорить про те, чого не існує? І ми самі спростовуємо: "Та шо вони нам таке розказують? Нема ніякого "Правого Сектору". Ви їх десь бачили?". От і я за це. А він далі існує не виконуючи ніякої функції. Поза тим, з'являються "візитки Яроша", Ярош перетворився ледве не на Чака Норіса. Але Чак хоч у фільмах знімався, а що зробив такого Ярош, що його ставлять на один рівень з Чаком? Це мені невідомо.
В цьому проглядається певний феномен - стати символом радикалізму, нічого для цього не роблячи. Не можна навіть йти в Президенти з закликами "зламати систему", якщо свою систему (організацію) він так і не збудував. Навіть якщо і збудував, то вона не діяла. Вона, як і він стали символами. Свого часу так Ющенка боялися чиновники, які думали, що він їх всіх посадить. Навіть був час, що хабарів не брали.
Воїстину, нам зараз не до того. Ми всі прикуті до екранів телевізорів і кожну годину слухаємо новини про АТО на Сході і не відриваємо очей від "Української правди". Не час ще, скажете, розбирати завали минулого. Нам можуть руки до того і не дійти.
Тому, якщо Кісєльову і Лаврову, як бальзам на душу те, що "Правий Сектор" і надалі діє і вони думають, що він є на Сході, тому мені навпаки сумно, що в актуальний час, ми не маємо готової збройної сили і того ядра опору, яким могла стати ця організація. Тому, Майклу Щуру треба розповідати не лише про "тридибілінг" пацанів зі Сходу, які записують звернення до народу, але й тролити пацана в зеленому светрику, який уявив себе новим Дудаєвим, який би тільки презирливо реготав.
