Паралельно з різними підписками до сторінок у ФБ, я ще підписаний до РИА Новости, оскільки до того часу, коли його очолив Кісєльов, це було класне інформаційне агентство. Однак, не настільки цікаво читати ті новини, які там написани бо-зна як і "лівою ногою", як читати коментарі жителів Росії. Не тих, котрі живуть в глибинці десь на Уралі. Це мешканці переважно "європейської" частини Росії, які мають доступ до Інтернету і можуть порівнювати різні погляди на одні і ті ж питання.Влада не може бути до кінця справедливою і приймати правильні рішення: в правильне русло її має скеровувати народ - так вже повелося. Той народ, який не скеровує владу і повністю їй довіряється, дозволяє владі залізати на голову йому, народові. Але не навпаки.
Великодержавницький шовінізм виховувався у головах росіян давно. Російська імперія, де імператор ходив в черевиках, а селянин в лаптях (подекуди і без них) збереглася ментально і досі. Численні резиденції російських політиків та олігархів на Рубльовці, погані дороги чи кричуще порушення прав людини в Росії аж ніяк не впливає на бажання народу щось змінити. Це щось мені нагадує позицію нашої влади щодо Криму: ми не будемо розв"язувати війну, поки вона не прийшла до нашої "хати". Так і вони живуть за правилом: кожен сам коваль своєї долі, але не мають впевненості, що вночі не може прийти якийсь бритоголовий і постановою суду забрати їхнє помешкання, але та людина нічого не зробить, бо система зламати неможливо. Тому і виникає один з найвищих відсотків смертності, один з найвищих показників алкоголізму та наркоманії, бо всі закривають на те очі, а коли відкриють, то вже можуть опинитися без штанів.
Єдине, що тішить "ватніків" виражається у фразі "зате Крим наш". Вони готові терпіти всі муки і страждання, власну зневіру, злидні заради чогось великого, чого вони ніколи не побачать і не помацають, бо воно надумане. Коли Ленін прийшов до влади, то 25 років минуло, перш, ніж побудувати "країну квітучого соціалізму". Зате, в них найбільш квітучі дерева, особливо біля виритих на початку 30-х років каналів, ГЕС та інших об"єктів. Бо вони побудовані на кістках і людських душах. Для російської чи радянської влади життя їхнього громадянина не було ніколи найбільшою цінністю. Я не знаю, чи навіть в них в Конституції таке написано було, бо у нашій є. Ця країна могла б бути більшою, ніж Китай, якби не гігантські жорна не перемелювали людські життя і долі, як зерно.
Зате Крим наш. Погані дороги, спиті та наколоті підлітки. Нічого, зате Крим наш. Влада обкрадає старих людей, тотальна корупція, відстріл незгідних, політичні в"язні - зате Крим наш. І побільше горілки. Більше, ще більше. І головне, щоб дешева була. За цей дурман люди готові задавити будь-кого, бо це стало більше, ніж валютою - для когось це ціна життя.
Для тоталітарної та диктатурної влади немає нічого гіршого, аніж задурманений, вірний, сильний фізично і не мислячий ватнік.
До речі, чому ватнік? Тому що, під час ІІ Світової війни, кінець якої ми сьогодні відзначаємо та вшановуємо жертв, радянська влада не змогла забезпечити своїй армії нормального однострою. "Лендлізівські" (від слова "лендліз" - допомога США та Великобританії для СРСР на початку війни) куртки, готові пошиті комплекти одягу осідали в хатах тиловиків. Хоча, перед війною укомплектованими було більше 5 мільйонів солдатів Червоної армії. Так от, ті куртки на ваті були дуже простими у виготовленні і дуже теплими взимку. Багато німецьких солдат мерзло від холоду у простих солдатських шинелях, бо вони не були пристосованими до морозу.
Після війни, багато демобілізованих солдатів, багато інвалідів війни залишилися непотрібними своїй державі. З цього виник сплеск алкоголізму серед чоловічого населення, яке жило безпосередньо в селах. А ще, в таких ватніках ходили на зонах і в таборах. В кінці 50-х років, коли Сталін вже помер і Хрущов прийшов до влади, почали амністувати в"язнів ГУЛАГу та інших таборів та зон. Тому, такі асоціації пов"язані здебільшого з проспиротованістю відчайдушного сільського населення, що жило "аби не гірше" в перемішку з кримінальними елементами, що влилися в громадське життя, де "каждий втарой сідєл, а каждий пєрвий - сажал".
Ось така от, куртка на ваті, як-то кажуть. Феномен, що незрозумілий науковцям та непідвладний часу.
