Взагалі все, що в нас зараз публікується в медіа має резонанс. А вбивство Сашка Білого має неабиякий розголос, особливо тут, на Заході. Не можу якось однозначно вибудувати своєї позиції щодо цієї людини та його вбивства, оскільки дуже багато в цій справі виникає протиріччь та неясностей.
Зараз в державі відбувається цілком природній процес переходу силових повноваженнь від органів самооборони та радикальних організацій до органів державної влади. Влада повною мірою хоче показати силу і володіння ситуацією в країні. Загалом вся наша країна йде шляхом Франції 1940-х років, оскільки дуже багато тотожних ситуацій виникає зараз в нової влади. Коли режим Віші було змінено на цивільну демократичну адміністрацію Де Голля, весь французький спротив, що діяв тоді не хотів йти в регулярну армію чи повертатися до своїх робочих місць. Звичайно, що Де Голль знайшов шлях повернути всіх на свої місця, щоправда не силовими методами, він просто створив такі умови, в яких існування загонів самооборони та французького спротиву були просто недоцільними через те, що були відновлені органи правопорядку та збройні сили.
Зараз ситуація приблизно така сама, ну, принаймні, мені так виглядає. Новій владі потрібно ствердитися і налагодити силовий авторитет, тому в час, коли "братУварот", Міністерство внутрішніх справ йде форсованими темпами. Як бачимо, дуже форсованими. Хоча, з того починається і порядок, коли міністр відповідає за свої слова подобається це комусь, чи ні. Якби хто не говорив, але Аваков робить те, що зробив би будь-який міністр ВС, якому треба налагодити внутрішній порядок в державі. Але інше питання, якими методами. Зараз, в час інформатизованого суспільства такі речі не можуть бути нерезонасними, а значить і прийнятними, оскільки "вкручувати гайки" потрібно розумно та хитро, а не форсовано. Бо зараз на ньому тавро Захарченка.
Радикальність Сашка Білого дійсно насторожувала багатьох і мене в тому числі. Першого разу, коли я побачив його на відео з автоматом, я побачив, що він неадекват, а зважаючи на тодішню революційну ситуацію він просто говорив і робив те, чого хотів народ, зокрема на Рівненщині. Своєрідна "махновщина" ХХІ століття. В його прикладі є як позитивна, так і негативна сторона. Позитивна полягає в тому, що він бачив, що корумпована з гори до низу система потребує радикальних та негайних вирішень. Негативна сторона полягає в тому, що цю систему не можна зламати "в лоб", бо зруйнується те, що будувалося 23 роки. Система потребує трансформації, особливо в ці хиткі та делікатні часи. Сашко Білий не був політиком, він став символом. Він, можливо, і не розбирався в політиці, але він робив те, що вважав за потрібне. Правильно чи ні - це розсудить історія.
Багато хто каже, що "він багато знав", але мені здається, що для Авакова він був тою основою і символом радикалізму, тим початком нитки в загальному радикальному клубку, з якого він почне боротьбу з нелегальними тепер радикальними та подекуди озброєними формуваннями.
Поза тим, Сашко Білий був таким, яким був. Ветеран Чеченської війни, типовий український націоналіст. Він не доживе до мабутніх можливих бойових дій, де його знання і вміння були б потрібні. Вічна йому пам'ять та сира земля нехай буде йому пухом.
