В бесіді з одним своїм добрим другом, дійшов до висновку, що ми зовсім не вчимо історії. Це не означає, що я "найрозумніший", але просто історія має властивість кругооберту. Кажуть, що народ має властивість час до часу робити "викид гніву": 1991 (рух за незалежність), 2000 ("Україна без Кучми"), 2004 (Помаранчева революція) і 2013-2014 роки (Євромайдан). Так і в історії бойових дій та війн.
Росія, що ще на початку 90-их оголосила себе "правонаступницею СРСР" та разом з боргами по вкладах Ощадбанку СРСР успадкувала звички і "великодержавний" імперіалізм. Не думав, що колись тавруватиму якихось людей радянськими ідеологічними термінами, але це воїстину імперіалізм. Всю свою свідому історію, росіяни лізли до Європи, з якої починалася дорога до іншого цивілізованого світу, а значить і до багатства, достатку і т.д. ібо вони нічого не могли зробити своїми руками, але рубати вміли. Навіть, коли Петро І повернувся з Нідерландів і привіз "діковін разних", то разом з тим привіз і європейські звички, і одяг, і традиції тощо. Тобто свідомо вкрав, а не запозичив. Так вони жили і далі. Всі війни, які вела Росія мали на меті територіальні чи матеріальні претензії. Вони не мали ані культури, ані манер, що неабияк відвертало від них тих, кого вони окупували. Жодного порядку, лише безмірна жорстокість.
Не хочу писати багато, але наступний показовий крок вже радянської Росії - це теорія світової революції, яка була сформована Марксом, а потім підтверджена Леніном в 1915 році, коли тривала І Світова війна, але він побачив, що з І Світової не вийде Світової соціалістичної революції. Тоді ж він висловив думку про те, що, якщо ревоюції не вийде з пожежі І Світової, то потрібна ІІ Світова. Леніну вийшло розпалити громадянську війну всередині спочатку однієї країни для прикладу, а потім він взявся і за інші.
Наступна його спроба розпалити світову революцію була в 1920 році, коли Тухачевський через Польщу хотів пробитися до Німеччини, де мала стабільну платформу комуністчична партія в той час. Але поляки спільно з українцями їх не впустили. Через 19 років була наступна спроба, коли СРСР виховала і привела до влади того ж Гітлера, з яким вони дружили і хотіли за його рахунок пробитися до Європи. Силами мільйонів людських життів їм вийшло захопити Східну Європу, але навіть не всю, тому після війни Сталін, який до 1941 року марив ідеєю світової революції, був в конкретному відчаї. Хто пам'ятає, то після нападу Гітлера, його не було чути 12 днів, оскільки все, що він втілював 20 років, Гітлер переломив одного дня.
Як казали: "Лєнін умєр, а дєло єво живьот". Так і є. Наступні спроби були в 1956 році, але вже з метою утримання того, що було, тобто Угорщини і в 1968 році - Чехословаччини. Вони вводили туди свій контингент, давили людей танками, але і не забуваймо про Афганістан, Анголу, Кубу, Фінляндію та інші країни, які СРСР хотів загарбати.
Сьогодні маємо знову бажання Путіна відновити хоч щось: Російську імперію чи СРСР. В будь-якому випадку - це бажання або Світової революції (нехай і не соціалістичної) або ІІІ Світової війни, бо росіяни ніколи не робили нічого своїми руками, а завжди брали все чужими та в чужих. В них простоюють колосально родючі землі Сибіру, золоті копальні (багато які ще не розвідані), широкі території, які ще не бачили ноги людини, але в них зір спрямований на Захід, на освоєне, на готове.
Як і в 1920 році, маємо зупинити "освободітєльний поход". Не треба нас звільняти, звільніть нас від себе. Не треба звільняти нас від свободи. Вони "звільнили" Чечню, яка могла б бути наймогутнішою державою Кавказу, звільнили Абхазію і Північну Осетію, Нагірний Карабах - цей список можна продовжувати, але ми в цей список можемо увійти тільки власними кістками, тому в них не вистачить чистого паперу.
Ми дуже вже багато затратили, щоб просто про це забути і просто все це віддати. Тому правда за нами і наше діло теж праведне.
