Такі дурні аналогії в принципі цілком зрозумілі, тому що десь так і є. Всі, хто дивуються, що опозиція прийшла до влади і ще в тому обурюються, мали би розуміти, що рано чи пізно так і буде. Стався цілком природній процес, коли роздовбаний гайковий ключ змінили на старий, хоча менш роздовбаний. Це як шкарпетки, які ми не викидаємо після кожного вдівання, а поправши вдягаємо іншу пару і нам приємно, бо вони свіжі. Так і опозиція, яка стає владою і автоматично інституцією, яку народ не любить, оскільки вона виходить з-під контролю народу. Опозиція за своєю природою має бути ближчою до народу, бо не є владою, і навпаки - влада за своєю природою є далі від народу, бо не є опозицією.
Першою і єдиною помилкою опозиції, що повністю дискредитувало їх в очах суспільства є те, що вони пообіцяли народові з ним радитися. Автором цієї ідеї був Тягнибок, який думав вирішувати всі питання, як на Січі, коли вигуками і криками страчували полковників, кошових та інших, бо вони так вважали за потрібне. Ніхто не розбирався правильно це чи ні, і чи є докази, чи нема. Я люблю і поважаю наш народ, але прошу мене вибачити, бо народ (неважливо, чи на Майдані, чи на Січі) є масою, яка не завжди може об'єктивно оцінити те, що робиться. Хтось може в тій масі свиснути, і всі підтримають, хтось може крикнути: "Ганьба!" і всі будуть кричати, а лиш потім думати: "А навіщо?".
Тільки другий день оппо при владі та ве з перших слів ми робимо висновок про те, що вони всі гімно. Приїхала Юля і сказали, що вона гімно, але якби-то до того цього ніхто не знав. Навіщо тоді питається було допускати їх до очолення всенародної боротьби у владних колах? Вони її виграли і стали переможцями, але не можуть зараз дати зелене світло народу і запустити будь-кого до влади ібо є механізм і буде анархія.
Ше перднути не встигла оппо, а її вже пресують, як не пресували Яника в кращі роки стабільного безчинства. Чому б не дати їм себе проявити і показати, треба на те трохи часу. Пастор Турчінав (тепер в.о. президента і він тепер крутий чувак - ред.) дуже різко сказав про те, що Майдан може розходитися. Дуже різкий і програшний політичний крок, який мав на увазі зовсім інше, ніж те, як це сприйняв народ, якому тільки дай команду, буде рвати горло кожному, хто хоч трішки зробить не так, як йому хочеться. Пастор мав на увазі, що воєнний час минув і мусимо будувати нову державу, але не можемо її будувати у мілітаризованих умовах, що мусить зумовлювати повернення людей до мирного життя і подальшу працю задля цієї нової мети.
В такий напружений час, оппо, яка дорвалася до влади, не може делікатно пояснювати те, що думає, бо направду вони отримали розвалену владну систему і немає часу для пояснень, треба робити роботу. В них зараз "дупа в милі" і вони стараються налагодити роботу з органами, якими керував Янукович, а це не так і просто. По чотирьох роках президентства Януковича, ми успадкували скалічену, але тверезу свідомість народу, скалічену свідомість влади та правоохоронних органів. Завдання перед новою владою не з простих, але мусимо прийняти це і вести лише поверхневий контроль та втручатися лише за нагальної необхідності.
Маємо зараз цілком природній перехідний етап, коли старі (майже пенсіонерні політики) мають підготувати місце для тих нових та ініціативних, що мають на хвилі Майдану зайти до влади. Тому всі сили мають зараз бути кинуті на те, щоб сформувати список тих лідерів, яким довіряє народ, а не банити всіх і підряд. Як показує досвід нашої національної революції, якщо оппо будуть вимахуватися, то і їх зметуть, в тому проблеми немає. Зараз вони зробили за 2 дні те, що обіцяли багато років: відправили у відставку Яника, скасували закони 16 січня та повернули Конституцію 2004 року.
Єдине, за що треба грати зараз оппо, так це за те, щоб зі всіма собаками шукали Яника і все це бандитське кодло. Хоча маємо вже позитивні зрушення від прикордонників, що не випускають їх всіх з України. Сподіваюся, що втеча Яника і Ко в донецькі краї не означатиме конфронтацію, яка була в Грузії після вигнання Гамсахурдії. Росія не буде втручатися в теперішню ситуацію, що цілком могли зробити в часі з'їзду депутатів ПІСУАРу, бо досі відчувають відгуки їхнього конфлікту в Грузії. Не стане Крим та Схід новою Північною Осетією та Абхазією, хоча тих, хто цього хоче можна легко організувати та відправити в "мєста нє столь отдальонниє". Немає неможливих речей та завдань, тим більше тепер.
Народ має силу, але не треба нею постійно грати. Треба знати коли і на що надавити, а не на все одразу. Небесна сотня найбільше хотіла б миру, на мою думку, бо за це вони поклали на жертівник Батьківщини свої молодечі голови. І той народний вантуз не призначений для профілактики засмічення, а для пробиття засміченості, тому треба подумати, на який інший інструмент його змінити.
