Ніхто не був готовий до такої жорстокості. Точніше, були готові, але не до такої. Виходить, що наша справа має вищу ціну, ніж ми собі ставимо. Наша перемога вимірюється життями, тому вона має бути найціннішою для нас, тобто в кожному, хто підтримує демократичні зміни та європейські цінності є частинка душі більше 30 убієнних, які за це віддали останнє - своє життя.
Ситуація і протистояння диктує нам лише одне: влада не поступиться і буде зубами впиватися в наші горлянки через свої гроші, золоті зливки і маєтки. Будь-яке терпіння має межу, навіть неосяжне терпіння має межу там, де воно починається. Тому терпець вже урвався. 30 життів - це дуже висока ціна, яку заплатили ці люди за те, щоб влада показала своє істинне обличчя і запевнила всіх, що поляжуть ще.
Вчора подруга з Польщі мене запитала, чи йде вже в нас громадянська війна? Я сказав, що ні і ніколи її не буде, бо маємо унікальну ситуацію, коли влада воює зі своїм народом, а не частина народу з іншою частиною, а тому та і інша сторона конфлікту є дуже згрупованими і ніхто не хоче відступати від своїх переконань.
Влада має пам'ятати, що на кожну зброю є свій спосіб, тому, якщо вони думають, що народ ніколи не буде мати зброї - то вони глибоко помиляються. Є дуже простий механізм, над яким дуже не треба і думати. Ті автомобілісти, які їдуть трасою (2-3 машини) можуть напасти на пост ДАІ, на якому є 3-4 міліціянти, в яких є табельні пістолети + АК74У (вкорочений автомат Калашникова). Цього більш ні достатньо, щоб дати поштовхову хвилю по всіх країні робити так само, а народ тоді не буде рахувати жертв.
Навіть, якщо нас менше, ніж тих, хто на Сході, ми все одно зробили більше для своєї свободи, ні вони. Вони ґарують на заводах і шахтах, не хотячи нічого змінити, а тут ми теж кладемо свої життя, хоч і безглуздою, зате благородною смертю.
В цей час, народ має піти до кінця, ретельно готуватися до наступу, підготовляти тили, розробляти тактику наступу тощо. Цей час, який йде на "зализування ран" керівництво радикального крила Майдану має витратити на внутрішній вишкіл, налагодження тилів, вироблення тактики та стратегії наступальних дій.
Тисячі людей, сотні калік, десятки вбитих. Скільки ще потрібно для того, аби більше ніколи не бачити в телевізорі квадратну морду Арбузова, швидку і удосконалену мову Януковича, цю всю кліку, яка тихо шепчеться про те, щоб "разогнать всех на ...ер". Вони не заслуговують навіть однієї волосини тих, хто загинув. Ми вже обрали свій шлях і ми мусимо не зупинятися біля водопою, а безперевно йти до кінця, а він вже близько.
Фінал не змусить себе чекати, але це має бути феєрично.
