Наше перебування на цьому грішному світі розмірено не нами і не нам дано знати, коли воно скінчиться, але ми зацікавлені в тому, щоб прожити його правильно, але має місце також той факт, що ті, хто проповідують безкорисність, скромність та аскетизм, самі не сповідують цього. Ми маємо проповідувати те, що сповідуємо і це стосується не лише релігії. Але факти порушення принципів моральності мають місце і в релігійному житті.
Взагалі, Церква для кожної людини і громадянина — це щось інтимне, щось особисте. Людина може не довіряти найближчим друзям, колегам, родичам, але Церкві людина довіряла завжди і при потребі жертвувала останнє, бо вона давала те, чого не давав ніхто — віру і надію. Ми пам'ятаємо часи Середньовіччя, коли індульгенції і корупція в церковній ієрархії знівелювали те, що проповідувала Церква, бо тоді вона себе дискредитувала до неможливості, але попри те, люди не відступили від неї. Тобто в умілих руках, віра може перетворитися на масовий інструмент людських маніпуляцій. Я маю на увазі не Папський престол, не Рим, а "Третій Рим" (if you know what I mean — авт.). Політика "Третього Риму" (надалі ТР — авт.) має на меті, якщо не цілковиту дискредитацію інших конфесій, то внести певну дестабілізацію — це точно.
Я стикнувся з таким прикладом, який мені розповіла одна родичка, що в її селі, де є церква УПЦ Московського Патріархату, вона винна туди таку-то суму грошей. А тепер давайте замислимося... Що значить "бути винною гроші в церкву"? Це магазин, чи може це прибуткова або комерційна організація? Це мене просто втрафило. Церква завжди була на боці громади, а члени громади не завжди мали кошти. Чому миряни зносили якісь свої пожертви до Церкви? Бо Церква існувала за рахунок цих пожертв. Вона давала людям надію і люди їй віддячували чим могли, але Церква ніколи не вимагала нічого від мирян. Кожен дає від свого достатку, а може і взагалі не дає, бо не має, але ніколи не було такого постулату, та я думаю і немає такого в Святому Писанні чи ще де, що, якщо ти не маєш зараз грошей, аби заплатити за свічки чи іншу релігійну продукцію, то ти це обов'язково мусиш зробити. Це воля кожного, бо гроші кожного — це добровільна офіра на розвиток храму чи Церкви. Тому така ситуація мені видається абсурдною і відсилає до часів татаро-монголської навали, коли силоміць "обкладали" данню жителів міст і сіл. Але тепер, техніка дійшла до того, що люди самі свідомо несуть туди свої гроші, замість того, щоб вкласти їх в розвиток сім'ї, чого завжди хотіла Церква. Я не сперечаюся, борги повертати потрібно завжди, але перед Богом ми в боргу ще з моменту народження, якому ми завдячуємо появою на цьому грішному світі.
По суті, це перетворилося в добре налагоджений бізнес, коли "дворянство" від'їдає пуза, їздить в шикарних машинах, приїжджає до нас і розповідає, як ми маємо жити, щоб ввійти в Царство Боже замість того, аби самим сповідувати принципи Святого Франциска Ассизького і бути прикладом для своїх мирян. Тому і віри немає нікому: ані людям, ані "посланцям Бога", бо довіру, яку втрачаєш одного дня, дуже важко відновити назад. Можливо, це і є одним з методів нашого зближення з Богом, через загальну недовіру, крім того ідеалу, який нас створив, щоб ми звернулися до духовного і відкинули все мирське.
