Чи була актуальність такої зустрічі? Звичайно, що була, але ніхто до останнього не міг передбачити її формату: круглий стіл, зустріч президентів, буде опозиція, чи не буде, чи буде духовенство, чи ні — до останнього не було зрозуміло. Але все ж, вона відбулася, тому хочеться її коротко (якщо вийде) проаналізувати її недоліки, яких очевидно більше, як позитивів.
Перше. Про маску. Насамперед, треба застановитися на тому, що, яким би не був відкритий процес (телебачення, радіо, онлайн-трансляція тощо), реального результату досягають або за зачиненими дверима, або на приємних сонячних курортах Конча-Заспи за келихом "Курвуазь'є", тому будь-які інсценування відкритості в теперішніх умовах, коли президент водночас хоче і не хоче (бо це типу нижче його гонору) відновити статус кво перед обличчям народу, без змісту, бо він вже є для більшості громадянського суспільства політичним трупом, про що дасть знати будь-який незалежний соціологічний рейтинг.
Друге. Про форму та зміст. Цей захід більше нагадував брифінг президента, оскільки більшість часу говорив він, а вже потім дав слово іншим президентам. Він чітко дає присутнім зрозуміти хто тут господар і що це вони в нього в гостях, тому це банально нагадувало програму Яна Табачника "Честь імєю прігласіть", хоча Даніличу треба було баян ще дати. Сам зміст спічу президента не дав нічого нового: все, що він задекларував, було зрозуміло давно і озвучено ним напередодні — про загрозу економіці, сільському господарству від ЄС, про важливість стратегічного партнерства з Росією і т. д. Це все не було заперечено жодним з президентів. Видно було, що він забувався, тому, ніби платівку, крутив по колу треки свого альбому. Хіба, Віктор Андрійович культурно, але не як в 2004 році, озвучив позицію тих, хто стоїть на Майдані, але ніби для галочки і без всякого ентузіазму і звинувачень, типу так президенти у відставці себе не ведуть. Не етично. А народ мерзне.
Третє. Авторитетність і мораль. В жодного з президентів (чинного чи колишніх) немає авторитетності в суспільстві. Не варто забувати, ким вони були і що натворили: Кравчук — старий партійний функціонер, який не зміг навіть Чорноморського флоту поділити, здав всі ядерні арсенали і натхненник "купонової політики", тож саме йому завдячуємо розвалом в 90-ті роки і провалом патріотичного піднесення; Кучма — це людина, яка нещодавно була Януковичем, однак тепер він вважається владою моральним авторитетом, хоча сам породив того, кого зараз хочуть "валити". Він взагалі старався нічого не казати, переважно відмовчувався. Можливо, згадував свої буремні часи...; Ющенко — своєрідна пшонна каша (я про його характер) з економічною освітою, який за виглядом не знав, чого він там. Він не хоче вже ані лідерства, ані політики. Він хоче спокійної пенсії. Як і всі вони. І найосновніше, що вони її мають завдяки Януковичу, тому цілком зрозуміло, чому він їх покликав. Важливість посади — це не авторитетність в суспільстві. Нам просто показують, що все йде, як планують вони, а не ми. І всі щось записують собі в блокноти. Але толку?!
Четверте. Наслідок. Чого чекати народу від цієї зустрічі? Нічого. Тому чи треба було її проводити? Ні. Все вже сказано. Президент своїми діями задекларував свою позицію перед народом, хоч вже і не своїм. Його спроба стати "батьком нації" провалилася вже давно, тому це лише нагадує цирк шапіто і попахує прогнилою "совковою демократією". Всі говорили, що основне — це закон і народ, і всі кивали головою, і всі сміялися, і всі думали, і всі сказали, і жоден не заперечив. І так воно було, і народ мерзне — фізично і морально. Відчуваю себе в якомусь іншому вимірі, коли ти бачиш очевидне, але тобі кажуть, що це не так, ніби колять тобі новокаїн літрами. Сподіваються, що, якщо мавпу можна переконати курити, то і нас теж. Наївні)
